Методична розробка

Соціалізація особистості на уроках математики шляхом компетентнісного підходу

Лучкова А. С., вчитель математики, Марганецької ЗОШ №5

Вступ

Живі організми складають природну ієрархію. Усе їхнє різноманіття можна розташувати на сходах видів від найпростіших до самих складних. Чим складніший організм, тим довше доводиться йому пристосовуватися до навколишнього середовища. Чим вище стоїть тварина на сходах видів, тим триваліший період адаптації її до дорослого життя.
Самим затягнутим є період підготовки до дорослого життя в людини. Раніше вважалося, що він обмежується дитинством, сьогодні в нього включають період юності і молодості. Третина свого життя людина навчається жити в самому складному з існуючих світів – у світі суспільних відносин.
Останнім часом фахівці прийшли до думки, що людина навчається і переучується усе своє життя. Такі вимоги сучасного суспільства. Цей процес одержав назву соціалізації.
Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством.

Теоретична частина

   Соціальний інститут, завдання якого готувати учнів до життя, – це сучасна школа. Проте знаннєвий підхід до навчання неспроможний забезпечити ефективність процесу соціалізації особистості, що передбачає розвиток інтелекту, емоційної сфери, вироблення стійкості до стресу, упевненості в собі, позитивного ставлення до світу і сприйняття себе й інших, виховання самостійності, автономності, формування мотивації, усвідомленої потреби у самовдосконаленні.

Збільшити можливості навчально-виховного процесу дозволяє використання компетентнісного підходу до організації навчання.

Компетентнісний підхід визначається як такий, що може поєднати вимоги навчального стандарту і життя, оскільки можливо зробити результати навчання важливими поза системою освіти.

Введення компетенцій в нормативну та практичну складову освіти дозволяє вирішувати проблему, типову для школи, коли учні можуть добре оволодіти набором теоретичних знань, але відчувають значні труднощі в діяльності, що вимагає використання цих знань для вирішення конкретних життєвих завдань або проблемних ситуацій.

      
Компетентнісний підхід передбачає не засвоєння учнем окремих один від одного знань і вмінь, а оволодіння ними в комплексі. У зв’язку з цим змінюється, точніше, по-іншому визначається система методів навчання. В основі відбору і конструювання методів навчання лежить структура відповідних компетенцій та функції, які вони виконують в освіті.

Людина може стати компетентною лише сама, своїми зусиллями здобувши інформаційні ресурси для певної діяльності, випробувавши різні моделі поведінки в її процесі та обравши з-поміж них ті, що найбільше відповідають власній натурі.

Завдання навчального закладу — представити підростаючим поколінням наявні в людства ресурси для компетентної діяльності й надати їм достатні можливості випробувати різні способи їх використання, різні стратегії поведінки в реальних та змодельованих з навчальною метою ситуаціях, а головне завдання вчителя математики — розвивати математичні здібності і навички учнів, підвищувати престиж знань, формувати математичну компетентність.

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти говориться, що «основною метою освітньої галузі «Математика» є формування в учнів математичної компетентності на рівні, достатньому для забезпечення життєдіяльності в сучасному світі, успішного оволодіння знаннями з інших освітніх галузей у процесі шкільного навчання, забезпечення інтелектуального розвитку учнів, розвитку їх уяви, пам’яті, логіки, культури мислення, інтуїції», а Сергій Анатолійович Раков, кандидат фізико-математичних наук, доктор педагогічних наук, професор Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди, визначає математичну компетентність, як «уміння бачити, застосовувати математику у реальному житті; розуміти зміст і метод математичного моделювання; вміти будувати математичну модель, досліджувати її методами математики, інтерпретуючи отримані результати; оцінювати похибку обчислень».

Формування математичних компетентностей розвиває здатність учнів творчо мислити, послідовно міркувати та презентувати свої ідеї, вміти працювати в команді (визначати пріоритети, планувати результати і нести відповідальність за їх реалізацію), ефективно застосовувати знання в реальному житті, що як ніщо інше, сприяє соціалізації особистості.

Саме застосування сучасних інноваційних педагогічних технологій у процесі навчання математики надають можливість створити такі умови, коли всі учні залучаються до активної, творчої навчальної діяльності, процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватися, співпрацювати, критично мислити, відстоювати свою позицію. Результатом навчання на основі сучасних інноваційних технологій є формування висококомпетентнісної особистості, яка володіє всіма життєвими компетентностями, у якої встановлені тісні зв’язки із суспільством, яка зможе успішно самореалізуватися в соціумі як свідомий громадянин, відповідальний сім’янин, високий професіонал, здатний успішно функціонувати в сучасному євроінтегрованому суспільстві.

Досягти цього можна, вирішуючи такі завдання:

- організація групової роботи для створення ситуації партнерства і взаємної поваги в навчальному процесі;
- надання можливості проживання різноманітних ролей для оволодіння нормами спілкування з однолітками і дорослими;
- використання проектного методу навчання;
- систематична пропозиція завдань на вибір для накопичення досвіду усвідомленого вибору;
- обов'язкове проведення різних видів рефлексії для оволодіння цим умінням як механізмом розвитку самосвідомості.

Розв’язуючи поставлені завдання на уроках математики можемо застосовувати такі форми і методи роботи на уроці.

Групова та парна форма роботи – ефективна організація діяльності учнів, так як відповідає реальній організації діяльності дорослих. При цьому підвищується навчальна та пізнавальна мотивація учнів, знижується рівень тривожності, страху бути безрезультатними, некомпетентним у вирішенні будь-яких завдань.

Загальні навчальні завдання привчають до колективного характеру діяльності в суспільстві. Взаємодія учнів сприяє розвитку звички до об'єктивності і чесності. Співпраця в групі націлює на кооперативну мотивацію діяльності і взаємодопомогу. Індивідуальна підзвітність і відповідальність виробляють громадянську позицію, важливу в процесі соціалізації. Для такої форми роботи ефективними є завдання, що мають кілька способів вирішення.

Проведення уроків у формі навчальних ділових ігор також сприяє формуванню соціальної компетентності учнів. Їх відмінними характеристиками є:

- моделювання наближених до реального життя ситуацій і відносин;
- поетапний розвиток гри, у результаті чого виконання попереднього етапу впливає на хід наступного;
- обов'язкова спільна діяльність учасників гри, які виконують передбачені сценарієм ролі;
- використання опису об'єкта ігрового імітаційного моделювання;
- контроль ігрового часу.

У результаті у дітей формуються уміння і навички співпрацювати, планувати і реалізовувати план дій, брати відповідальність на себе, вибирати ефективні шляхи вирішення завдання, здійснювати рефлексію пошукової та оціночної діяльності, менеджерські, комунікативні якості.

Метод проектів передбачає обов’язкову наявність проблеми, що вимагає дослідження. В основу його покладена ідея, яка складає суть поняття «проект», його прагматична спрямованість на результат, який можна отримати при вирішенні тієї чи іншої практично або теоретично значущої проблеми. Цей результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Кожен етап роботи над проектом має свого ситуативного лідера, і навпаки, кожен учень, залежно від своїх сильних сторін, найбільш активно включений у певний етап роботи. Це підвищує мотивацію учасників, сприяє соціалізації учнів.

     
Робота над проектом відкриває в учнях лідерів, які вміють організовувати роботу в своїх групах. Розвивається вміння співпрацювати, відчути себе членом команди, брати відповідальність на себе.

     
Розв'язування прикладних задач є один із засобів реалізації компетентнісного підходу. Математика навчає проводити розрахунки за ремонт, оплату комунальних рахунків, розміщення власних коштів на вклади в банках, розрахунки податків, бюджету сім’ї, використання матеріалів при крою та шитті, витрату будівельних матеріалів та інші. Учні знайомляться з поняттями бюджет, комунальне господарство, послуга, тариф, абонентська плата, пільги, наймання, договір, субсидія та ін. При розв’язуванні завдань необхідно говорити про економію, про те, з якою метою встановлюються лічильники на газ, гарячу і холодну воду, на опалення. Треба пояснити учням, що деякі сім’ї отримують субсидії, тобто грошову допомогу від держави для оплати комунальних послуг, скільки відсотків становить ця допомога. Необхідно, щоб кожен міг скористатися таблицею з тарифами і одиницями виміру на кожен вид послуг. При розв’язуванні задач на обчислення вартості товарів, про знижки на них, про придбання товарів у кредит учні вчаться орієнтуватися в життєвих ситуаціях, набувають досвід у виборі з найменшою втратою для свого бюджету зробити ту чи іншу покупку.
Учні різні за своїми математичними здібностями завжди зможуть знайти вправи, які вони обов’язково виконають самостійно (або самі, або за допомогою учнів-консультантів, учителя). Головне, що практично всі учасники опиняються в ситуації успіху. Так само можна використати диференційований підхід при проходженні нової теми. Безумовно, що в класах профільного навчання результати можна отримати дуже високі, але і в академічних, і в стандартних групах насолоду математики відчують усі бажаючі. Дуже подобаються школярам уроки-семінари, уроки-заліки, де широке використання мультимедійних засобів навчання дає можливість компетентнісний підхід зробити реальністю.

      
Система роботи вчителя в сучасних умовах повинна бути спрямована на розвиток учнів, формування їх світогляду, креативних здібностей, пізнавальної активності.

      
Навчання для всіх повинно бути цікавим, захоплюючим, яке дає можливість отримувати задоволення в пошуках математичної істини.

    

Компетентнісний підхід у навчанні змушує вчителя остійно переглядати арсенал засобів навчання і виховання, вибирати найбільш ефективні форми, розробляти їх, спираючись на свій досвід та творчість учнів. Для формування базових, предметних компетенцій вибираємо дієвий підхід у навчанні. При такому підході у дітей формуються навички самоосвіти, процес навчання базується на основі свідомого метаутворення. Учні багато часу працюють самостійно, вчаться плануванню, організації, самоконтролю і оцінці своїх дій та результатів. 

     
Формуванню життєвих компетентностей сприяє не лише навчання, а й позакласна робота з математики. Вона поглиблює і розширює знання учнів, отримані на уроках, підвищує зацікавленість предметом, привчає їх до самостійної творчої роботи, розвиває ініціативу, виховує почуття відповідальності за доручену справу.

    
Оновлення системи освіти на даному етапі її розвитку націлює вчителів математики на розуміння й переосмислення пріоритетів, які стають домінуючими при викладанні будь-якого предмету взагалі і математики зокрема.
Практика роботи в школі показує, що учні бажають навчатися інакше, більш активно, а не тоді, коли вчитель передає їм свої знання у готовому вигляді. Важливим є не той факт, скільки учень знає, а те, наскільки більше учень дізнався та як він буде використовувати отримані знання.

    
Невипадково в документах Спеціальної Сесії ООН зазначено, що діти повинні мати можливість набувати знання і навички, що стосуються прийняття рішень і спілкування з тим, щоб розв’язувати завдання, які ставить життя. Це означає, що на сьогодні суспільству потрібна людина, здатна успішно працювати й жити в умовах мінливого світу, тобто людина, здатна розвиватись.

    
Таким чином, працюючи над проблемою «Соціалізація особистості на уроках математики шляхом компетентнісного підходу», вчитель повинен знайти шлях до особистості учнів через звернення до їх життєвого досвіду, через підбір задач прикладного змісту, через використання історичного матеріалу, що викликає інтерес учнів до предмета, формує у них як математичні, так і соціальні компетентності.

Практична частина

Працюючи над проблемою «Соціалізація особистості на уроках математики шляхом компетентнісного підходу», намагаюся «не загубити» жодної дитини, дати можливість кожному розкрити себе.

Чільне місце в системі моєї діяльності належить урокам. Саме на уроках учні отримують важливі теоретичні знання з математики, вчаться їх застосовувати на практиці.
Роботу на уроці організовую так, щоб кожен учень працював активно, на повну силу, а наслідок – розвиток пізнавального інтересу, логічного мислення, формування чітких умінь і навичок.

Під час роботи на уроках вважаю основним не зазубрювання учнями матеріалу, а його усвідомлення, а отже – вміння застосовувати на практиці, адаптувати до вимог життя.
Тому конструюю систему уроків, використовуючи елементи інноваційних технологій.

Застосування різноманітних інноваційних способів і прийомів організації роботи учнів на уроці математики сприяють формуванню умінь учнів спостерігати, аналізувати, формулювати і перевіряти гіпотези, виховувати пізнавальний інтерес, самостійність у здобутті знань. Яким же чином гармонійно поєднати традиційні і сучасні інноваційні технології навчання математики в школі? Це проблема, яку я намагаюся розв’язати на уроках математики, для того щоб розвивати у своїх учнів стійкий інтерес до математики, прагнення здобути міцні знання, набути відповідних умінь і навичок та соціалізуватися в суспільстві.

Отримання задоволення як процесом, так і результатом навчання – один із стимулів навчання математики, тому першочергове моє завдання як учителя математики – створити на уроці, таку загальну атмосферу, яка сприяла б становленню стійкої мотивації учнівської діяльності – найголовнішого фактора, що впливає на результат навчання.

Пропоную декілька розробок своїх уроків з використанням інноваційних технологій як засобу формування математичної компетентності учнів.
Розробки уроків